Зборів — старовинне українське місто, започатковане як поселення з назвою Верхостав, знищене ордою в XIII ст.
Територія Зборова по обидва береги Стрипи складає 597 га , населення - 7591 чол. Місто має добре налагоджене автобусне сполучення і прилягає до головного шляху Львів-Золочів-Зборів-Тернопіль.
Давній Зборів стояв на підвищенні, обнесеному валами із частоколами і обмивався Стрипою з її непрохідними плавнями, що підсилювало оборонні можливості міста. Місто мало підземні переходи, яких знаходять і дотепер. Попри місто пролягав важливий торговий шлях зі Львова на схід, де була єдина переправа з греблями та татами.
В роки визвольної війни на чолі із Хмельницьким тут відбулася одна з головних битв козацьких полків із військом польського короля Яна II Казимира. Залишивши в тривалій облозі у Збаражі Ярему Вишневецького, гетьман непомітно вирушив назустріч ворогові і 15 серпня 1649 р. раптово атакував противника під час його переправи через р.Стрипу. Польсько-шляхетське військо опинилося у важкому становищі, але від повного його розгрому його врятувала лише зрада хана Іслама-Прея III. 18 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір, що поклав, як писав дослідних цих подій - автор праць з історії України І.Крип'якевич, перші підвалини побудови української держави і по століттях неволі і національного занепаду знову зробило славним ім'я України.
Польська шляхта жорстоко помстилася населенню Зборова за участь у визвольній війні - місто було вщент пограбоване, більшість дворів залишилася без господарів.
У 1667 р. місто зазнало нападу татар, які майже повністю спалили його і такі напади повторювалися.
У 1689 р. польський король Ян Собєський, як власник Зборова, надав йому магдебургське право (право на самоврядування, проведення ярмарок, міські привілее). Ремісники об'єднувалися в цехи, серед яких виділявся кушнірсько-кравецький. Діяли фабрика паперу (до 1884 p.), невелика суконна фабрика, млини і кар'єр, де видобували гравій.
Під час Першої світової війни від пожеж та артилерійських обстрілів було зруйновано понад 80% будинків, люди тулилися в землянках і хлівах. Така ж доля спіткала їх і в роки Другої світової війни, до початку якої місто мало близько 10 тис.чол. Раптове скорочення населення практично вдвоє зумовлено його вивезенням до Німеччини, Сибіру, а також винищенням в гетто, участю у збройному опорі тоталітарним режимам.
Характерною ознакою Зборова є мальовничі його плеса ставків, саме тут зливаються чотири витоки Стрипи, які підтримують водозбір для рибного господарства та розведення водоплавної птиці.
У місті функціонують 2 загальноосвітні школи, гімназія ім.Р.Завадовича, музична школа, коледж Тернопільського державного технічного університету ім. І.Пулюя, є лікарня, поліклініка, пологовий будинок. Для проведення подій культурно-освітнього спрямування зборівчани мають будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, стадіон, діє Товариство "Просвіта". В парку обладнані місця для молодіжних і дитячих розваг. Справжніми окрасами культурного життя Зборова є виступи мистецьких колективів з районного будинку культури, музичної школи, народних колективів, церковних хорів. Неоднора зово виходив переможцем Всеукраїнського фестивалю козацької пісні "Байка" козацький хор Зборівської козацької січі. З 1995 р. почав діяти музей з діорамним залом Зборівської битви. Крім того в музеї є експонати, що відображають історію Зборівщини з далекого минулого по сьогодення. В місті знаходяться Церква Преображення Господнього (архітектурна пам'ятка, 1794 p.), костел (1755) - зруйнований наполовину і відновлений вже з іншими куполами. Архітектуру партерної ратуші з вежею і годинником перенесено на будинок районної адміністрації і ради. Є пам'ятники Б.Хмельницькому, Т.Шевченку, меморіальні комплекси Козацької слави і Борцям за волю України, меморіальні знаки розстріляним у зборівському гетто і жертвам комуністичного терору; фігури знесення панщини 1848 p., проголошення незалежності України.
У Зборові народилися: Микола Скородинський (1757-1805) - церковний і освітній діяч, Юліан Вислободський (1819-1871)-видавець, журналіст, письменник; Мілена Рудницька (1892-1976) - громадська і політична діячка, Нестор Годований (1928) - церковний діяч, автор документально-художніх видань, Наталія Віргун (1948)- поетеса
 |
