Пятниця, 24.11.2017, 14:45
| RSS

Добавити в закладки____Зробити стартовою



Меню сайту
Категорії розділу
Адміністрація [4]
Нам цікаво, а Вам ? [13]
Молитви [3]
Відео_приколи [3]
Місцеві новини [6]
Форма входу
Календар
«  Березень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Наше опитування

Чи підтримуєте Ви перебування Чорноморського флоту Росії в УКРАЇНІ ?
javascript:// javascript://
Всього відповідей: 171

Обговорити на форумі
Міні-чат
Cвітлини м.Зборова !

Статистика

Онлайн всіх: 1
зальотних: 1
своїх: 0
Хто on-line?
Хто сьогодні до Нас заходив ?
Головна » 2010 » Березень » 4 » Продовження . . .
13:27
Продовження . . .
"В інтернаті не ображають, але хочу додому” - каже Андрій Ракітських


 
Андрій Ракітських, якого дядько віддав у психоневрологічний інтернат, на умови життя там не скаржиться. Каже, що його не ображають, однак хоче додому. Хлопця в інтернаті у селі Краснопуща Бережанського району у понеділок відвідав кореспондент "20 хвилин” разом із мером Зборова та працівниками міськради


Міська рада міста Зборова, де жив хлопець, навіть організувала комісію з вивчення питання про проживання хлопця в інтернаті після публікації статті у "20 хвилин” 4 грудня.

Про приїзд журналіста та мера в інтернаті не знали, тому підготуватися у лікарні до цього не змогли. Кореспондент побачив життя Андрія таким, як воно є.
Не має друзів

Живе хлопець у невеликій кімнаті разом із двома чоловіками приблизно свого віку. У приміщенні стоїть тумбочка, яка зачиняється на замок, три ліжка. На стіні — телевізор. За словами медперсоналу, з іншими мешканцями інтернату Андрій майже не спілкується. Однак вони іноді помічали, що він таки грає з сусідами по кімнаті у карти та дивиться телевізор.

В Андрія, крім розумових вад, є ще й проблеми зі слухом. Тому, щоб поспілкуватися з ним, потрібно кричати. Хлопець каже, що лікарі його не ображають. Годують в інтернаті також добре, у кімнатах тепло, однак він хоче додому.

А я знаю, чого? - відповідає хлопець на запитання про те, чому він хоче додому.

За його словами, хлопці, з якими він живе, крадуть його цигарки та іноді ображають його.

Однак за словами директора, це мине приблизно через місяць-два.

- В інтернаті, як в армії чи ще десь, є період адаптації, - каже директор закладу Володимир Боянович. - Адже хлопець має подружитися зі своїми співмешканцями. У нас не психіатрична лікарня. Мешканці інтернату живуть вільно. Вони можуть виходити на вулицю. Наші підопічні працюють у селі, їм за це платять. Також пацієнти лікарні отримують гроші на пластикові картки. А зараз в одному з магазинів села встановили термінал, з допомогою якого хлопці зможуть розраховуватися за покупки своїми картками.

За словами директора, на харчування одного утриманця закладу витрачають майже 18 гривень щодня. Харчуються вони чотири рази в день. Щодня в їжу їм дають м’ясо або рибу.

Кореспондент в інтернат прийшов незадовго після закінчення обіду. Тому побачив, що мають на обід підопічні. В цей день мешканці інтернату їли картоплю з м’ясною підливкою, салатом і суп.

За словами лікарів, до хлопця після розголосу його проблеми почали приходити багато відвідувачів.

Комісія Зборівської ради обстежила матеріально-побутові умови, у яких жив хлопець раніше. Вони побували на квартирі, де жив хлопець, та опитали сусідів.

- Після того, як померли його родичі, хлопець жив у квартирі, у якій за несплату відрізали газ, воду та електроенергію, - розповідає мер Зборова Василь Мартюк. - Умови були жахливі, зі слів сусідів, хлопець щодня до світанку прокидався від холоду і біг на вулицю, щоб не мерзнути. Зрозуміло, що самого Андрія в такій квартирі залишати не можна було. Тому у цьому випадку є правильно, що хлопця поселили в інтернат. Звичайно, набагато краще було б, якби хтось усиновив хлопця й опікувався ним. Бо інтернат - це не сім’я. Але зараз умови проживання у хлопця набагато кращі, ніж раніше.



Зі слів колишніх сусідів хлопця, квартиру купив хтось із керівництва Зборівської міліції.
Купить будинок

Дядько Андрія Ракітських Геннадій Мазур стверджує, що про племінника не забув і подбає про його майбутнє.

- У мене на руках є розписка і я вже дав завдаток за дім у Зборові, який збираюся купити, щоб там жив Андрій, - розповідає він. - Навесні переселиться. Я не можу сказати імені продавця, бо людина буде проти, але цей будинок за 3 кілометри і 200 метрів від колишньої квартири.

Дядько, за його словами, просто не міг допустити, щоб Андрій жив у запущеній квартирі без жодних умов.

- Я зрозумів, що він колись може просто впасти по п’янці і замерзнути, тоді його ніхто не врятує, - каже пан Мазур. - А зараз я спокійний за його долю. Я знаю, що він одягнений, вже поїв і постіль його чиста.

Андрія Ракіцького знають і тернополяни, бо хлопець вчився у Тернопільській школі-інтернаті для слабочуючих дітей.

- Взагалі Андрій був спокійною дитиною і нікого не ображав, - говорить працівник інтернату Лідія Попадюк. - Взагалі у хлопця важка доля із самого дитинства.

Мама за ним не дивилася взагалі, а виховувала бабуся, розповідає жінка. Мама Андрія долею дитини майже не цікавилася і приходила до інтернату лише у тих випадках, коли її викликали.

- Сам жити хлопець не міг би, бо є безпорадним у житті, - каже пані Попадюк. - За ним обов’язково хтось мав би дивитися.



  Взято : http://vsim.ua/news/164013
Категорія: Місцеві новини | Переглядів: 958 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

До дня міста залишилось
Через
День міста Зборова !!!
www.zboriv.at.ua
Погода
Зборів
Анекдот дня
anegdot.com.ua
Усміхнітся :)
Наше опитування

Чи підтримуєте Ви перебування Чорноморського флоту Росії в УКРАЇНІ ?
javascript:// javascript://
Всього відповідей: 171

Обговорити на форумі

НАША КНОПКА



Получити код:


2017